До речі: як правильно писати, вживати й не плутати з іншими сталими виразами

Багато людей упевнено говорять українською, але зупиняються, коли потрібно написати знайомий із дитинства вираз на кшталт до речі. На слух він не створює жодних труднощів, натомість на екрані або папері починаються варіації. Для системної роботи з текстами одного відчуття «так звучить краще» вже замало. Потрібне зрозуміле правило, яке однаково пояснить і до речі, і на жаль, і на добраніч, і схожі конструкції.

Чому словосполучення «до речі» викликає стільки сумнівів у мовців

Сумніви щодо «до речі» починаються з того, що різні джерела дають різні форми. Академічні словники та правописні видання послідовно подають роздільний варіант, тоді як словник Грінченка фіксує доречі як народну розмовну форму. Для нефахового читача це виглядає як два рівноправні варіанти, хоча насправді старий словник лише відображає стан мови на певний історичний момент. Сучасна норма орієнтується на оновлений правопис і єдині принципи опису прислівникових сполук.

Другий чинник – дія аналогій. Люди бачать прикметник доречний і прислівник доречно, роблять висновок, що ще один близький за звучанням елемент теж має писатися разом. До цього додається вплив інших мов, де подібні значення часто передаються одним словом. У мовленні жодної різниці не чути, тому суцільна форма здається природною. Без розуміння граматичної будови конструкції це відчуття легко перемагає будь-які орфографічні правила.

Ще один елемент плутанини – нечітке відчуття меж між різними частинами мови. Для когось сталий вираз автоматично сприймається як одне слово, для когось – як вільне словосполучення. Насправді є проміжна група – прислівникові сполуки з прийменника та іменника, які поводяться як цілісний прислівник за змістом, але залишаються граматично прозорими. Саме до цієї групи належить конструкція, про яку йдеться.

Що саме каже український правопис про словосполучення «до речі»

Український правопис 2019 року окремо регламентує написання прислівникових сполук, утворених із прийменника та іменника. Ключове формулювання таке: окремо пишуться сполуки, у яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником та іменником можна вставити означення – прикметник, займенник чи числівник. Це універсальне правило, яке охоплює цілу групу виразів, а не один окремий випадок.

Як це виглядає на практиці: у виразі до речі ми маємо прийменник до та іменник річ у формі родового відмінка. Іменник не втрачає своєї семантики й у розгорнутому варіанті легко поєднується з означеннями. Можемо утворити форми на кшталт до цієї речі, до кожної речі, до такої речі, до згаданої речі. Усі вони граматично коректні, а отже, іменник зберігає власне життя в межах конструкції. Це автоматично переводить сполуку в розряд тих, що пишуться окремо.

До того самого ряду належать інші стійкі вирази: до решти, до смаку, до смерті, до міри. Іменники решта, смак, смерть, міра також можуть мати означення: до повної міри, до останньої смерті, до цієї решти. Зручно запам’ятати короткий алгоритм для таких випадків:

• шукаємо в конструкції прийменник і повнозначний іменник;
• перевіряємо, чи іменник зберігає своє значення й відмінюється;
• пробуємо вставити між ними означення;
• якщо всі умови виконано, обираємо роздільне написання.

Саме цей алгоритм має пріоритет над довільними аналогіями або застарілими фіксаціями. У такий спосіб ми не просто запам’ятовуємо «до речі»”, а отримуємо інструмент для десятків подібних конструкцій, що постійно з’являються в текстах.

Як вживати сполуку «до речі»

У сучасній українській мові конструкція «до речі» використовується у двох основних функціях – як прислівник у значенні «доречно, вчасно» та як вставне слово, яке позначає побіжне зауваження або додаткову інформацію. Обидва варіанти нормативні, однак потребують уважного ставлення до пунктуації та стилю. Правильне розрізнення цих функцій допомагає уникати зайвих ком і розривів логіки тексту.

Як прислівник сполука відповідає на питання «як?» і тісно пов’язана зі значенням доречно. Наприклад: «Знижка на квитки виявилася дуже до речі перед поїздкою»; «Тиша в офісі була якраз до речі під час складного проєкту». У таких реченнях словосполучення є повноцінним членом речення й не відокремлюється комами. Воно описує обставину дії й формально може бути замінене на доречно або вчасно без зміни структури.

Як вставне слово конструкція виконує іншу роль – позначає побіжний коментар, уточнення або зміну теми. Типові приклади: «До речі, ти вже бачив результати опитування?»; «Ми обговорили бюджети та строки, і, до речі, варто переглянути командний склад». У таких випадках сполука не є членом речення, а лише допомагає автору керувати увагою читача. Саме тому вона відокремлюється комами – на початку речення після себе, у середині – комами з обох боків.

Поширені помилки при написанні словосполучення до речі

Найпомітніша помилка – суцільна форма доречі. Вона виникає через змішування двох різних моделей: прислівникової сполуки та прикметникової основи. Прикметник доречний справді пишеться разом і утворює прислівник доречно, але це окреме слово, а не варіант для конструкції з іменником річ. Схожим є випадок із виразом на жаль. Правильним залишається роздільний варіант, оскільки іменник жаль зберігає значення й здатен мати означення: на превеликий жаль, на мій жаль, на щирий жаль. 

Зручно тримати під рукою коротку таблицю для найтиповіших випадків:

Така таблиця допомагає швидко зорієнтуватися в найчастіших сумнівних конструкціях і не витрачати час на щоразове звернення до правопису.

Практичні поради для тих, хто щодня працює з текстами

Коли в тексті з’являються сталі вирази на зразок до речі, на жаль чи до пуття, сумніви щодо написання виникають дуже часто. Щоб не перевіряти кожен випадок окремо, варто мати кілька простих правил, які легко застосувати в роботі з будь-яким матеріалом – від службового листа до журналістської статті:

• Перевірка через означення: якщо можна вставити слово – пишемо окремо. Якщо сполука складається з прийменника та іменника, і між ними природно вставляється означення, це сигнал, що вираз треба писати окремо. Цей підхід однаково працює для до речі, на жаль та інших подібних конструкцій. Приклади: «До цієї речі варто повернутися наприкінці розмови», «На превеликий жаль, проєкт не вдалося завершити вчасно».
• Фіксований перелік сталих виразів із до речі та подібними сполуками. Корисно один раз визначити перелік поширених виразів, перевірити їх за правописом і далі використовувати без коливань у кожному новому тексті. До такого переліку варто додати й до речі – це зменшить кількість орфографічних помилок у матеріалах. Приклади для такого переліку: «До речі, ми вже маємо оновлену статистику», «До речі, попит на цей продукт стабільно зростає».
• Автоматична перевірка – допомога, але не остаточне рішення. Сервіси перевірки орфографії зазвичай коректно обробляють сполуки з до речі й подібні вирази. Тому, якщо у вас буде помилка, скоріше за все, він вони вам запропонують виправити на «До речі».
• Урахування року видання словника та джерела норми. Коли справа стосується виразів із до речі, важливо дивитися не лише на саму форму в словнику, а й на час видання. Якщо у старому словнику трапляється форма «Доречі», у сучасній статті все одно використовуємо до речі.

Такий набір орієнтирів дає можливість упевнено працювати зі сполуками типу до речі в будь-яких текстах – від коротких повідомлень до великих аналітичних матеріалів.

Як запам’ятати написання «До речі» і не допускати помилок

Сполука «До речі» належить до групи прислівникових конструкцій «прийменник + іменник», де іменник зберігає лексичне значення й граматичну форму. Правопис прямо відносить такі конструкції до випадків роздільного написання, особливо наголошуючи на можливості вставити означення.

Важливо чітко відрізняти цю сполуку від прикметників і похідних від них прислівників. Доречний і доречно пишуться разом, але це не дає підстав переносити суцільну форму на «до речі». Для тих, хто регулярно працює з текстами, оптимальною стратегією є поєднання знання правила, короткого власного списку типових прикладів і уважного ставлення до автоматичних підказок.

Такий підхід дозволяє без зайвих дискусій і пошуків «альтернативних варіантів» дотримуватися єдиної норми і завждии писати «до речі». У підсумку виграють і автор, і читач: текст стає однорідним, зрозумілим і не змушує зупинятися на кожному другому реченні, щоб звіряти написання знайомих виразів.

Поширені запитання про те як писати «до речі»