Українська мова зачаровує милозвучністю, яка досягається завдяки використанню в усному та письмовому мовленні різноманітних елементів орфографії. Одним з них є апостроф – орфографічний знак, що позначає роздільну вимову твердих приголосних перед голосними “є”, “ї”, “ю”, “я”.
Правила вживання апострофа дозволяють уникнути орфографічних помилок, сприяють кращому розумінню української мови. Проаналізуємо випадки, коли у словах необхідно вживати знак, а також розглянемо приклади його використання в кожному правилі.
Читайте також – Корисні копалини України: що видобувається в нашій країні?
Історія походження апострофа
Апостроф має давнє походження, його можна зустріти в багатьох мовах світу. Першими знак почали вживати давні греки, використовуючи для позначення пропущених літер або звуків при написанні слів. З часом він перекочував у латину та європейські мови, в яких виконував аналогічну функцію.
В Україні апостроф став застосовуватись в XIX столітті. Саме в цей час відбувався процес формування сучасної української мови, й у мовознавців виникла потреба в чіткому позначенні роздільної вимови слів. Раніше для цієї мети використовували подвоєння літер та спеціальні графічні позначки.
Першим ввів апостроф в українську орфографію Пантелеймон Куліш. В його фонетичному правописі “Кулішівка” цей орфографічний символ використовувався для позначення на письмі твердого знаку. Згодом знак почали використовувати інші українські поети, письменники та мовознавці, що сприяло його закріпленню у вітчизняній писемній традиції.
Попри зміни, які відбулися в українській орфографії в радянські часи, орфографічний символ зберіг своє місце у правописі. Його використання регламентувалося правилами та залишалося важливим для передачі звукової структури слів.
В незалежній Україні апостроф не втратив свого важливого значення. Він став невіддільною частиною української орфографії, а правила його вживання визначаються сучасним правописом.
Основні правила вживання апострофа
Щоб ніколи не робити помилок у словах з апострофом, потрібно вивчити основи його використання в українській мові. Також важливо запам’ятати винятки, на які загальні правила не поширюються.
Після “б”, “п”, “в”, “м”, “ф”
Чинний “Український правопис” рекомендує вживати апостроф після голосних звуків “є”, “ї”, “ю”, “я”, якщо перед ними на початку кореня стоять губні приголосні “б”, “п”, “в”, “м”, “ф”:
- п’ятірка;
- в’юн;
- м’ята;
- м’ясорубка;
- б’ється;
- м’якшати;
- м’яч;
- в’язати;
- п’єдстал;
- В’ячеслав
Орфографічний символ перед “є”, “ї”, “ю”, “я” також слід писати, якщо згадані вище губні приголосні стоять всередині кореня після голосних звуків або “р”:
- арф’яр;
- фарб’яр;
- хлоп’ята;
- здоров’я;
- солов’ї;
- риб’ячий;
- безкрів’я;
- сурм’яний.
Варто запам’ятати виняток з правила: якщо після “б”, “п”, “м”, “в”, “ф” перед звуками “є”, “ю”, “я”, “ї” в корені слова є будь-який приголосний, крім “р”, тоді апостроф не пишеться.
Приклади слів-винятків:
- мавпячий;
- тьмяний;
- свято;
- цвях;
- морквяний.
Написання після “р”
Правопис рекомендує писати апостроф у словах, де перед голосними літерами “є”, “ї”, “ю”, “я” стоїть тверда приголосна “р”, що утворює при вимові сполучення звуків “рй”:
- матір’ю;
- бур’ян;
- кар’єра;
- сузір’я;
- довір’я.
Якщо при вимові слова після “р” перед “ю”, “я”, “є”, “ї” чується м’який звук, а не “рй”, тоді знак писати не треба.
Приклади слів без апострофа:
- буряк;
- гарячий;
- зоряний.
Після префіксів, що закінчуються на приголосний
Символ пишеться перед літерами “я”, “ю”, “є”, “ї”, якщо вони стоять відразу після префіксів, що закінчуються на приголосний звук (від-, над-, перед-, під-, з-, без-, в-, об- тощо). Це правило використовується при написанні слів:
- від’їзд;
- з’їсти;
- з’єднати;
- з’юрмитися;
- об’єднання;
- роз’яснити;
- перед’ювілейний;
- між’ярусний;
- без’язикий тощо.
У складних словах
Апостроф також пишеться перед голосними літерами “я”, “є”, “ї”, “ю” у складних словах, якщо їх перша частина закінчується приголосним звуком:
- Мін’юст;
- пан’європейський;
- дит’ясла.
Варто зауважити, що за попереднім правописом перед “я”, “є”, “ї”, “ю” знак слід було ставити у складних словах, що починалися з “пів”. Правопис 2019 року це правило скасував. Зараз всі складні слова пишуться з “пів” окремо.
Отже, правильно:
- не пів’яблука, а пів яблука;
- не пів’яхти, а пів яхти.
У словах іншомовного походження
Апостроф перед “є”, “ї”, “ю”, “я” у словах, запозичених з інших мов, пишеться не тільки після губних приголосних “б”, “п”, “м”, “в”, ф” та “р”, але й після задньоротових “ґ”, “х”, “к” та шиплячих “ж”, “ш”, “ч”, якщо вони утворюють твердий звук (при вимові повинно чутися “й”):
- миш’як;
- бар’єр;
- комп’ютер;
- кур’єр;
- Х’юстон;
- Рейк’явік;
- Монтеск’є.
Проте в іншомовних словах перед “ю” та “я” знак не ставиться, якщо перераховані вище приголосні пом’якшують ці голосні звуки:
- бюро;
- манікюр;
- пюре;
- кювет;
- рюкзак;
- бязь;
- Гюго;
- Мюллер.
Ще один випадок, коли в словах іншомовного походження вживається апостроф, — перед “є”, “ї”, “ю”, “я” у префіксах, що закінчуються на зубний приголосний:
- ад’ютант;
- кон’юнктура;
- ін’єкція;
- диз’юнкція.
У власних назвах та топонімах
При написанні апострофа у прізвищах та географічних назвах використовують наступне правило: цей орфографічний знак вживається перед голосними “я”, “і”, “є”, “ю”, якщо вони стоять після “р”, губних “б”, “п”, “м”, “в”, “ф” та задньоязикових “ґ”, “х”, “к” приголосних. Крім того, його слід писати, якщо згадані голосні стоять перед префіксом, що закінчується приголосним звуком.
Ще раніше ми писали: На які питання відповідають різні члени речення – підмет, присудок, додаток, означення, обставина?
Приклади використання орфографічного символу у прізвищах та топонімах:
- Григор’єв;
- Прокоф’єв;
- Юр’єв;
- Захар’їн;
- П’ятигорськ;
- Амудар’я;
- Дем’янськ.
Якщо “р”, задньоязикові та губні приголосні перед “я” та “ю” пом’якшують ці голосні звуки, тоді знак не пишеться:
- Рязань;
- Вязьма;
- Рюмін;
- Крюково.
Варто також враховувати чоловіче ім’я Лук’ян та похідні від нього слова Лук’янов, Лук’янівка, Лук’яненко тощо. Всі вони, всупереч правилам, пишуться з апострофом після “к”. Щоб вірно відтворювати це ім’я в письмовому вигляді, його написання слід запам’ятати.
Відео з онлайн-уроком про вживання апострофа
Щоб більш ґрунтовно опанувати тему, присвячену використанню орфографічного символу, пропонуємо вам переглянути коротке пізнавальне відео з платформи YouTube.
Висновки
Правила написання апострофа в українській мові регулюються правописом, згідно з яким він вживається після “р”, губних і задньоязикових приголосних перед “я”,”є”, “ю”, “ї”. Розуміння, коли треба використовувати цей знак, а коли ні, дозволяє підвищити рівень власної грамотності та краще опанувати українську мову.
Поширені питання та відповіді про апостроф
Він вживається перед голосними “я”, “ю”, “є”, “ї” при умові, що перед ними стоять приголосні, передбачені правилами правопису.
Так. Він пишеться після таких префіксів, якщо слідом за ними йдуть голосні “я”, “ї”, “є” або “ю” (під’їхати, з’явитися, без’ядерний).
Це приголосні звуки, що утворюються при змиканні або наближенні губ одна до одної. В українській мові до таких звуків відносяться “б”, “п”, “м”, “в” та “ф”.
Так, він потрібен у тих випадках, коли перша частина слова закінчується на приголосну, а друга починається з “я”, “є”, “ї” чи “ю” (дит’ясла, Мін’юст).
До 2019 року в Україні діяв правопис 1993 року. Відповідно до нього, якщо в слові після “пів” стоїть голосна “я”, “ю”, “є”, чи “ї”, тоді слово потрібно було писати з апострофом. Саме тому правильним варіантом написання було “пів’яблука”. Чинний правопис 2019 року ввів нове правило, згідно з яким “пів” завжди пишеться окремо від інших слів. Тому сьогодні слід писати “пів яблука”.
