Стисла біографія Тараса Шевченка дозволяє по рокам відслідкувати основні віхи його життя. Можна лише припускати, яку б творчу спадщину залишив український геній, якщо б прожив до глибокої старості, але навіть тих 47 років, які відвела Тарасу Григоровичу доля, йому вистачило, щоб стати одним з найбільш відомих та шанованих поетів світу.
Біографія Тараса Шевченка в 1814-1828 рр.
Тарас Шевченко з’явився на світ у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 року. Він був одним з сімох дітей Григорія Івановича та Катерини Якимівни Шевченків – кріпаків, які належали поміщику Василю Енгельгардту.
Коли Тарасу виповнився рік, він разом з батьками, братами та сестрами переїхав у село Кирилівка (нині Шевченкове), розташоване в цьому ж повіті. Саме тут пройшла більша частина дитинства поета.
Аби прогодувати велику родину, Тарасів батько чумакував, розвозячи панську пшеницю в різні українські міста. Коли майбутній поет трохи подорослішав, тато почав брати його з собою. Ці подорожі справили на Тараса неабияке враження та згодом знайшли відображення в його поемі “Наймичка”.
У 1822 році Тарас почав відвідувати кирилівську школу, в якій вчителював місцевий дяк Павло Рубан. Тут він досить швидко навчився читати та писати, а також захопився малюванням.
Наступного року дев’ятирічний хлопчик втратив матір. Не маючи змоги самотужки виховувати синів і дочок, Григорій Іванович незабаром одружився вдруге. Мачуху Тараса звали Оксана Терещенко. Вона була вдовою з трьома власними дітьми, тому пасинки та пасербиці її мало цікавили.
В 1825 р. в біографії Тараса Шевченка сталася друга сумна подія – пішов з життя його батько. Одинадцятирічний Тарас разом із сестрами та братами переїхав до свого дядька Павла, який оформив над осиротілими племінниками опіку.
Більше за все на світі Тарас хотів навчитися гарно малювати та стати маляром. Це змусило його ходити з одного села до іншого в пошуках вчителя, але ці поневіряння нічого, крім голоду, холоду та розчарувань, хлопцю не принесли.
Біографія Тараса Шевченка в 1828 – 1837 рр.
В 1828 р. поміщику Павлу Енгельгардту, який нещодавно успадкував статок свого батька, знадобився кмітливий та прудкий хлопчик-помічник. Вибір пана впав на 14-річного Шевченка. Зробивши майбутнього поета своїм казачком, Енгельгардт вже наступного року взяв його та інших слуг із собою у Вільно.
Помітивши у свого козачка здібності до малювання, Павло Васильович віддає його вчитися до відомого живописця Яна Рустема. Паралельно з цим майбутній поет вивчає польську мову та літературу. У вільний час він перемальовує картини відомих художників.
1831-1837 рр.: у неволі на чужині
В 1831 р. Енгельгардта переводять до Петербурга. Своїх слуг поміщик бере з собою. В біографії Тараса Шевченка починається новий період.
В 1832 році талановитий юнак починає відвідувати уроки живопису відомого столичного декоратора В. Ширяєва. Показавши неабиякий хист у художньому мистецтві, вже в 1836 році Шевченко разом з іншими учнями Ширяєва розписує стіни театру в Петербурзі.
В цей час майбутній поет знайомиться з вихованцем Академії мистецтв, своїм краянином Іваном Сошенком. Незабаром коло його знайомств поповнюється іншими відомими діячами мистецтв. Серед них:
- Є. Гребінка;
- К. Брюллов;
- В. Григорович;
- В. Жуковський;
- А. Мокрицький;
- О. Венеціанов.
На початку 1837 р. талановитий кріпак отримує дозвіл неофіційно відвідувати заняття початкових класів Товариства заохочення художників.
1838 рік: викуп Шевченка з кріпацтва
Ідея визволити молодого художника з кріпацтва належала поету В. Жуковському. В квітні 1837 р. він звернувся до живописця К. Брюллова з пропозицією написати його портрет, щоб потім розіграти його в лотерею в імператорській родині. Той погодився.
Навесні 1838 р. портрет був готовий. За допомогою наближених до імператора друзів Жуковський розіграв картину в лотерею та виручив за неї 2500 карбованців. За ці гроші він незабаром викупив 24-річного Шевченка з кріпацтва.
22 квітня 1838 р. поет отримав так звану Жуковську відпускну. Вона була вручена йому на квартирі Карла Брюллова.
Викуп Шевченка з кріпацтва – відео
У наведеному нижче відео з YouTube ви можете детальніше ознайомитися з біографією Тараса Шевченка та його викупом з кріпацтва.
Біографія Тараса Шевченка в 1838-1843 рр.
Ставши вільним, Шевченко починає слухати лекції в Академії мистецтв у статусі стороннього учня. Він багато малює, пише власні вірші, відвідує театральні постановки, музеї, виставки, вивчає історію та французьку мову. Брюллов дозволив Шевченкові користуватися його бібліотекою, завдяки чому той знайомиться з творами відомих письменників.
Поступово в біографії Тараса Шевченка важливе місто починає посідати літературна діяльність. До творів, які він написав в цей період, належать:
- 1838 – “На вічну пам’ять Котляревському”, “Катерина”;
- 1839 – “До Основ’яненка”, “Тополя”.
В 1840 році світ побачила перша збірка шевченківських поезій “Кобзар”, до якої увійшли 8 творів поета, включаючи “Катерину”, “Думи мої, думи”, “Івана Підкову” тощо. Наступного року вийшла збірка “Ластівка” з п’ятьма поезіями (“Тече вода в синє море”, “Вітре буйний”, “Причинна” і т.д.).
Одночасно з написанням поетичних творів Шевченко продовжує малювати, досягнувши значних успіхів в акварельному живописі та створенні портретів. Під час навчання в Академії його роботи тричі були нагороджені срібними медалями. Він створює ілюстрації до великої кількості художніх творів, серед яких:
- “Полтава “ Пушкіна;
- “Сила волі” Надєждіна;
- “Тарас Бульба” Гоголя;
- Оповідання Квітки-Основ’яненка.
1843-1845: повернення Тараса Шевченка на Батьківщину
Навесні-влітку 1843 р. Шевченко разом зі своїм товаришем Євгеном Гребінкою їде в Україну. Під час подорожі він відвідує чимало українських міст та сел, спілкується з місцевими мешканцями, знайомиться з побутом та звичаями, робить багато замальовок природи, людей та архітектурних споруд.
В жовтні Тарас Григорович тимчасово оселяється в маєтку князя Рєпніна в Яготині, але вже в лютому 1844 року знову вирушає до Петербургу, щоб продовжити навчання.
Закінчивши в 1845 р. Академію мистецтв, Шевченко в березні повертається в Україну. В грудні він пише одну з найвідоміших своїх поезій “Заповіт”. Поет глибоко занепокоєний нещасним життям простих людей та закликає їх до збройного повстання, боротьби за свої права та свободу.
1846-1857 роки: революційна боротьба та заслання
Наприкінці весни 1846 р. Шевченко знайомиться з Миколою Костомаровим – одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства. В цьому ж році він починає активно відвідувати таємні збори товариства, читаючи присутнім свої просякнуті революційними ідеями вірші. Крім Шевченка та Костомарова активними учасниками зборів були викладачі та студенти провідних українських університетів, видатні письменники.
У квітні 1847 р. Тараса Григоровича заарештовують за доносом. Його вивозять з Києва до Петербурга, а звідти відправляють у заслання в Окремий Оренбурзький корпус із забороною малювати та писати.
Свій вирок поет відбував в Орській фортеці. Незважаючи на надмірний контроль, він продовжував писати вірші в зошитах, які ховав від наглядачів за халявами чобіт (захалявні книжечки). Також тоді він намалював свій відомий автопортрет.
Під час заслання Шевченко був зарахований до складу наукової експедиції контр-адмірала О. Бутакова, яка мала на меті вивчення Аральського моря.
В 1850 р. поет разом з експедицією повернувся до Оренбурга. Хтось написав на нього донос, що під час заслання він продовжує малювати та писати, через що його під конвоєм привезли в Орську фортецю, а трохи згодом кинули в Новопетровське укріплення.
У Новопетровську Шевченко провів довгих 7 років. Тут він почав писати вірші та прозу російською мовою й, попри сувору заборону, створив близько сотні малюнків. Був учасником експедиції в Каратау.
В 1855 р. впливові друзі поета на чолі з віцепрезидентом Академії мистецтв Ф. Толстим розпочали клопотання про його звільнення.
1857-1861: життя після заслання та смерть
В серпні 1857 р. Шевченку дозволили виїхати з Новопетровського укріплення. На рибацькому човні він прибув до Астрахані, а звідти на пароплаві вирушив до Нижнього Новгорода. Не маючи довіри до поета, влада наказала встановити за ним суворий нагляд.
У Нижньому Новгороді Тарас Григорович продовжував писати та малювати. Він створив чимало малюнків та портретів, переробляв та редагував написані ним у засланні твори. В цей період з’явилися нові вірші Шевченка:
- “Муза”;
- “Неофіти”;
- “Слава”;
- “Юродивий”;
- “Доля”.
У березні 1858 р. Тарас Григорович отримав дозвіл на проживання в столиці, після чого вирушив спочатку до Москви, а потім – до Петербурга.
В Петербурзі поет оселився в майстерні, які йому виділила Академія мистецтв. Більшу частину часу він займався гравіруванням, яке в Російській імперії вважалося новаторською діяльністю.
Влітку 1859 р. Шевченку дозволили відвідати Україну. Він приїхав у рідну Кирилівку, побачився з родичами. Подорож на Батьківщину надихнула його на створення нових поезій та малюнків. Тарас Григорович планував придбати ділянку землі поблизу села Пекарі, щоб збудувати хату й залишитися в Україні.
Весь час, поки Шевченко перебував у рідних краях, за ним невпинно спостерігали за наказом влади. В липні 1859 р. його заарештували по звинуваченню у блюзнірстві. І хоча незабаром поета відпустили, йому наказали їхати до Петербурга.
У столиці він продовжив займатися гравюрами та навіть став академіком гравірування. Попри підірване довгими засланнями здоров’я, він знаходився в піднесеному стані, багато працював.
В 1860 р. світ побачила збірка “Кобзаря”, доповнена новими поезіями. На початку 1861 року вийшов упорядкований поетом “Букварь южнорусский”. Завдяки йому Шевченко хотів поширювати освіту серед бідних верств населення.
Попри бурхливу діяльність, Тарас Григорович Шевченко важко хворів. 10 березня 1861 року, на наступний день після свого 47-го дня народження, поет помер.
Шевченко був похований спочатку в Петербурзі на Смоленському цвинтарі, але у травні 1861 року прах поета, згідно його “Заповіту”, перевезли до України та поховали на Чернечій (нині Тарасовій) горі в межах міста Канева.
Сьогодні місце поховання Шевченка входить в перелік визначних пам’яток України. Щорічно його відвідують десятки тисяч людей зі всього світу.
Раніше ми писали статтю про те, як пишеться будь ласка – український правопис.
Висновок
Біографія Тараса Шевченка, попри його коротке життя, була сповнена великих досягнень і важких випробувань. Він залишив після себе величезну культурну спадщину, яка продовжує надихати українців та людей по всьому світу. Шевченко став символом національної боротьби та культурного відродження, і його творчість залишається актуальною й сьогодні.
Часті питання та відповіді про Тараса Шевченка
Перу поета належать 237 віршів та поем. Переважна більшість з них, а саме 235, написані українською мовою.
“Заповіт”, “І мертвим і живим”, “Садок вишневий коло хати”, “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Думи мої, думи…”
За кордоном встановлено 128 пам’ятників видатному українському поету. Вони є в США, Канаді, Франції, Аргентині, Польщі, Молдові, Казахстані та інших країнах.
Поета так стали називати після виходу в світ його першої поетичної збірки “Кобзар”, твори з якої набули неймовірної популярності. Це ім’я настільки міцно закріпилося за Тарасом Григоровичем, що інколи він навіть підписував свої твори псевдонімом “Кобзар Дармограй”.
Поет був у неволі більшу частину свого життя. З 47 років, які йому судилося прожити, він 24 роки був кріпаком і 10 років провів у засланнях. Загалом – 34 роки.
