Біографія Лесі Українки розповідає про коротке життя талановитої поетеси, твори якої увійшли до скарбниці української та світової літератури. Якби доля була більш прихильною до письменниці, тоді б ми навряд чи побачили її видатні твори, адже кожна поезія Лесі Українки просочена стражданнями та хвилюваннями, що переповнювали її душу.
Ще раніше ми писали про біографію Тараса Шевченка по рокам.
Біографія Лесі Українки в 1871 – 1883 рр.
Легендарну поетесу, яка прославилась під ім’ям Леся Українка, насправді звали Лариса Петрівна Косач (після заміжжя Косач-Квітка). Вона народилася 13 (25 за н. ст.) лютого 1871 р. у Новограді-Волинському Волинської губернії (нині Звягель Житомирської області).
Батьки Лариси, Петро Антонович та Ольга Петрівна, мали дворянське походження. Тато поетеси був дійсним статським радником, мати – дитячою поетесою та письменницею, що друкувала свої твори під ім’ям Олена Пчілка. Ольга Петрівна належала до роду Драгоманових. Вона була рідною сестрою громадського діяча, вченого та засновника українського соціалізму Михайла Драгоманова.
Леся Українка стала другою дитиною в багатодітній родині Косачів. В неї були брати Михайло (старший) та Микола, сестри Ольга, Оксана, Ізидора.
Батьки Лариси були освіченими, прогресивними для свого часу людьми. Вони приділяли багато уваги розумовому розвитку дітей, тому не дивно, що майбутня письменниця вже в 4 роки вміла читати. В дівчинки рано проявився літературний талант. Свою першу поезію під назвою “Надія” вона написала в 9 років.
В січні 1881 р. Леся Українка сильно застудилася. Хвороба призвела до важкого ускладнення – туберкульозу кісток та суглобів. Попри недугу, 10-річна Лариса разом з братом Михайлом та сестрою Ольгою в цьому ж році переїхала до Києва, щоб продовжити освіту. Тут вона вчиться у приватних вчителів за програмою гімназії, бере уроки гри на фортепіано, вивчає латинську та грецьку мови.
В 1883 р. стан здоров’я Лариси Косач погіршився через туберкульоз. У вересні в Києві їй зробили операцію, під час якої видалили з лівої руки уражені хворобою кістки. Дівчина почала поступово йти на поправку. У грудні вона разом з родиною оселилася у селі Колодяжному Волинської губернії. Тут дівчинка продовжила здобувати освіту під наглядом матері, вивчала французьку та німецьку мови.
1884 – 1885 рр.: початок літературної діяльності
У 13-річному віці Лариса Косач починає активно писати поетичні твори та друкувати їх під псевдонімом Леся Українка у галицьких часописах “Дзвінок”, “Зоря”, “Літературно-науковий вісник”. В цей час світ побачили її вірші:
- “Сафо”;
- “Конвалія”;
- “Літо краснеє минуло”.
Паралельно з написанням власних віршів дівчина активно займається перекладами. В 1885 р. у Львові вийшла збірка творів Миколи Гоголя, перекладена Ларисою та її братом Михайлом на українську мову.
Біографія Лесі Українки в 1886 – першій половині 1890-х
В середині 1880-х поетеса повернулася до Києва та продовжила освіту. Вона почала відвідувати Київську рисувальну школу Мурашка та досягла непоганих результатів у живопису. Але все ж головною справою її життя стало віршування.
Леся Українка починає активно спілкуватися з українськими громадськими діячами та письменниками. В 1888 р. вона стає співзасновницею “Плеяди” – літературно-молодіжного гуртка, який проіснував до 1893 р.
В 1890 р. творча біографія Лесі Українки поповнилася ліричною поезією “Contra Spem Spero!”, яка стала творчим кредо письменниці та одним з найбільш впізнаваним її твором.
В 1891 р. поетеса вирушила на Галичину та Буковину. Ця мандрівка подарувала їй знайомство з Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником та іншими літературними діячами Західної України. З багатьма з них Леся товаришувала та листувалася до кінця життя.
В 1893 р. у Львові вийшла друком перша збірка творів поетеси “На крилах пісень”. У неї увійшли вірші Лесі Українки, створені в 1880-х – на початку 1890-х рр. Серед них:
- “Contra Spem Spero!”;
- “Русалка”;
- “Зоряне небо”;
- “Сім струн”;
- “Подорож до моря” та ін.
Одночасно з написанням поезій Леся Українка продовжує перекладацьку діяльність та видає українською мовою “Книгу пісень” німецького поета Гейне.
Біографія Лесі Українки у другій половині 1890-х – 1900-ті роки
Леся Українка не могла залишатися осторонь суспільно-політичного життя. В 1896 р. разом з письменником Іваном Стешенком вона засновує в Києві соціалістичну організацію “Українська соціал-демократія”. Її учасники друкували заборонену революційну літературу та твори українських діячів в еміграції. Діяльність організації була поширена на території Наддніпрянської України.
В цьому ж році у творчості Лесі Українки з’являється перша драма — “Блакитна троянда”. У 1899 р. у Львові побачила світ друга збірка поезій — “Думи і мрії”.
В 1897 р. поетеса вирушила в Ялту на лікування. Тут відбувається її знайомство з білоруським соціал-демократом Сергієм Мержинським, який також приїхав у Крим лікуватися туберкульоз. Свої стосунки з Мержинським письменниця називала дружбою, але коли на початку 1901 р. той важко захворів, вона вирушила до Мінська, щоб бути з ним поруч в останні дні його життя. Творча біографія Лесі Українки містить дві поезії, присвячені білорусу: “Уста говорять: він навіки згинув” та “Одержима”. Останню Лариса написала біля ліжка вмираючого Мержинського за одну ніч.
У 1902 р. поетеса видає у Чернівцях третю збірку власних поезій під назвою “Відгуки”. Ця книга стає останнім прижиттєвим виданням творів мисткині.
7 серпня 1907 р. поетеса бере шлюб із фольклористом Климентом Квіткою, молодшим за неї на 9 років. Зі своїм чоловіком Леся Українка познайомилась ще в 1898 р. Деякий час їх поєднувала лише любов до літератури, але поступово стосунки переросли в романтичні. Климент Квітка – єдиний офіційний чоловік в біографії Лесі Українки. З ним вона прожила у шлюбі до самої смерті.
Після весілля поетеса переїхала разом з чоловіком до Криму, де він отримав роботу в суді. В цьому ж році з-під її пера виходять твори:
- “На руїнах”;
- “Кассандра”;
- “Айша та Мохаммед”.
Завершальний період життя: 1910 – 1913 рр.
Останні роки в біографії Лесі Українки були наповнені творчістю. Разом з чоловіком Лариса Косач-Квітка брала участь в етнографічній експедиції Філарета Колесси, під час якої вивчала український фольклор.
В 1911 р. письменниця завершила роботу над драмою-феєрією “Лісова пісня”, що стала вершиною її творчості. Наступного року написала поему “Камінний господар”.
На початку липня 1913 р. стан здоров’я письменниці різко погіршився через прогресуючу хворобу нирок. По наполяганню матері, яка була впевнена, що зміна клімату піде доньці на користь, Леся Українка переїхала до гірського грузинського селища Сурамі. Попри важку хворобу, поетеса планувала працювати над новою драмою “На берегах Александрії”, але так і не встигла розпочати її.
19 липня (1 серпня за н. ст.) 1913 р. серце Лесі Українки зупинилося. Їй було всього 42.
Письменницю поховали 7 серпня 1913 р. в Києві на Байковому кладовищі. В 1939 р. над її могилою з’явився надгробний пам’ятник роботи української скульпторки Галини Петрашевич. Сьогодні місце поховання Лесі Українки вважається національною пам’яткою.
Відео про Лесю Українку
Щоб глибше ознайомитися з життям та творчістю видатної української поетеси, подивіться присвячене їй відео з YouTube.
Часті питання та відповіді про Лесю Українку
Поетеса є автором 270 віршів. Майже половина з них була надрукована лише після смерті Косач-Квітки.
Леся Українка з дитинства перебувала у творчій атмосфері, адже її мати була дитячою письменницею. Великий вплив на творчість також здійснювали М. Драгоманов, І. Франко, М. Старицький та інші видатні постаті, в оточенні яких Лариса Петрівна знаходилась в різні періоди свого життя.
Леся — ім’я, яким Ларису Косач-Квітку називали в сім’ї з раннього дитинства. Прізвище Українка вона “позичила” у свого рідного дядька Михайла Драгоманова, який видавав свої твори під псевдонімом “Українець”.
Леся Українка стала засновницею феміністичної течії.
“Contra Spem Spero!”, “Слово, чому ти не твердая криця?”, “Лісова пісня”, “Сон”, “Камінний господар”.
